Асоціація митних брокерів України

Після набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі (надалі - СОТ) постало питання щодо відповідності правил та принципів діяльності інтеграційних утворень, членом яких є Україна, правилам та стандартам СОТ. Особливо актуальним в цьому контексті є питання подальшої участі України в новій якості члена СОТ в рамках зони вільної торгівлі Співдружності незалежних держав (надалі - СНД), наскільки торгівельні зобов’язання України в рамках СНД відповідають нормам угод СОТ.

Отже, необхідно визначити, чи дозволяється правилами СОТ та на яких умовах створення та функціонування зон вільної торгівлі, учасниками яких є держави-члени цієї організації.

У зв’язку з цим слід зазначити, що правила СОТ щодо створення та функціонування інтеграційних утворень закріплені статтею XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ 94), яка врегульовує питання територіального застосування ГАТТ 94, а також питання функціонування інтеграційних утворень, зокрема зон вільної торгівлі, а також Домовленістю щодо тлумачення статті XXIV ГАТТ 94.

Вказана стаття містить загальні норми, яка дозволяють створення інтеграційних угруповань (параграфи 3 та 4 статті XXIV ГАТТ 94), а також низку положень які визначають умови та вимоги до таких угруповань.

Так, для цілей ГАТТ 94 під зоною вільної торгівлі розуміється група двох або більше митних територій, в яких скасовані мита, а також інші обмежувальні правила регулювання торгівлі (за виключенням заходів, які у випадку необхідності, дозволяються статтями XI, XII, XIII, XIV, XV і XX) практично для всієї торгівлі між складовими територіальними такої зони по відношенню до товарів, які походять з цих територій (пункт (b) параграфу 8 статті XXIV ГАТТ 94). Також слід відмітити, що виходячи з положень параграфу 5 цієї ж статті в ній йдеться про інтеграційне угруповання, зокрема про зону вільної торгівлі, яке створюється на території договірних сторін.

Отже, відповідно до правил СОТ інтеграційні угруповання, в яких беруть участь не тільки члени цієї організації не відповідають вимогам параграфу 5 статті XXIV ГАТТ 94, яка передбачає утворення відповідного угруповання між територіями членів СОТ.

Проте, на практиці існують механізми своєрідного «визнання» угруповань, які не в повній мірі відповідають вимогам статті XXIV ГАТТ 94, серед яких, зокрема:

- механізм, який передбачає голосування за пропозиціями, які не в повній мірі узгоджуються з вимогами цієї статті (параграф 10 вказаної статті), та

- процедура «вейвера», яка передбачає надання права членам СОТ відступити від загальних правил.

Обидва механізми передбачають прийняття рішення Міністерською конференцією СОТ, але різною кількістю голосів.

У цьому зв’язку слід зазначити, що зона вільної торгівлі в рамках СНД, яка утворена на підставі відповідної Угоди із змінами, внесеними Протоколом від 15 квітня 1994 року, (надалі - Угода про ЗВТ СНД) розглядається СОТ як зона вільної торгівлі у відповідності до статті XXIV ГАТТ 941, незважаючи на те, що до неї входить лише чотири держави, які є членами СОТ. Крім України це Киргизія (член СОТ з 1998 року), Грузія (член СОТ з 2000 року) та Молдова (член СОТ з 2001 року). При чому кожна з цих держав після приєднання до СОТ нотифікувала Комітет СОТ з Регіональних торгівельних угод щодо зони вільної торгівлі в рамках СНД з наданням вичерпної інформації щодо членства, сфери дії, порядку набуття чинності, тексту Угоди2.

Україна також при розгляді заявки про членство в СОТ надавала членам Робочої групи інформацію про всі (як двосторонні так і багатосторонні) торговельні угоди на той момент чинні для України3, і, зокрема, щодо особливостей участі в України в зоні вільної торгівлі СНД (пункт 504 Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до Світової організації торгівлі).

Отже, ще на етапі вивчення питання набуття Україною членства в СОТ держави-члени останньої вивчали питання відповідності чинних торговельних угоди України принципам і стандартам, які діють в СОТ. Це знайшло своє відображення в Розділі VІІІ Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до Світової організації торгівлі. При цьому в пункті 511 зазначеного Звіту, який включено до зобов’язань України перед СОТ згідно з пунктом 2 частини І Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі, відображено загальний принцип, яким слід керуватись розглядаючи порушене питання.

Так, вказаним пунктом передбачено, що Україна:

- беручи участь у преференційних торговельних угодах, буде дотримуватись усіх вимог і положень СОТ, в тому числі тих, що містяться у Статті XXIV ГАТТ 94 року та Статті V ГАТС;

- зобов’язується забезпечити виконання положень вищезгаданих Угод СОТ щодо повідомлень, консультацій та інших вимог, що стосуються зон вільної торгівлі та митних союзів, членом яких є Україна, з моменту вступу до СОТ;

- забезпечить щоб будь-які законодавчі акти або нормативні документи, які мають бути змінені відповідно до торгових угод України, не суперечили вимогами СОТ, і в будь-якому разі, про такі акти буде повідомлено Комітет з Регіональних Торговельних Угод під часі їх розгляду.

Отже очевидно, що при вступі до СОТ Україною було взято досить жорстке зобов’язання дотримуватись правил СОТ в рамках участі в регіональних торговельних угодах, зокрема, щодо зони вільної торгівлі СНД, яке буде обумовлювати як подальшу участь України в зоні вільної торгівлі СОТ, так , можливо, взагалі розвиток останньої.

У цьому зв’язку необхідно зупинитись на наступних аспектах:

1) по-перше, аналізі положень Угоди про ЗВТ СНД на предмет її відповідності правилам СОТ;

2) по-друге, оцінці можливостей щодо подальшої інтеграції України в рамках СНД;

3) по-третє, питанні співробітництва з державами-учасницями СНД в новій якості, зокрема, в рамках процесу набуття ними членства в СОТ.

1. Стосовно першого, то, як вже вище зазначалось, Угода про ЗВТ СНД підпадає під дію Статті XXIV ГАТТ 94, а зобов’язання України в цьому контексті досить чітко окреслені у Звіті Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ.

Крім того, аналіз Угоди про ЗВТ СНД дозволяє зробити висновок, що вона в цілому відповідає принципам та правилам, закріпленим угодами СОТ. Більш того, низка положень Угоди про ЗВТ СНД без конкретизації тих чи інших понять або термінів закріплює відсилку до правил та угод СОТ, тим самим засвідчуючи визнання державами-учасницями Угоди про ЗВТ СНД таких правил і прагнення застосовувати у взаємній торгівлі принципи СОТ. Для ілюстрації цього твердження можна навести пункт 3 статті 1 Угоди про ЗВТ СНД, яким передбачено, що, у разі, якщо «значення термінів спеціально не визначено цією Угодою або іншою домовленістю Договірних Сторін, то при їх тлумаченні Договірні Сторони керуватимуться положеннями Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року та угод ГАТТ/СОТ».

Досвід країн-учасниць СНД, які вже також набули членства в СОТ, свідчить про відповідність Угоди про ЗВТ СНД правилам угод СОТ та відсутність необхідності внесення до неї змін у зв’язку з членством в СОТ.

2. Щодо можливостей поглибленої інтеграції в рамках зони вільної торгівлі СНД з урахуванням членства України в СОТ, варто зазначити, що знову ж таки правила СОТ (Стаття XXIV ГАТТ 94) закріплюють досить жорсткі вимоги, спрямовані на захист інтересів третіх держав-членів СОТ.

Так, пунктом (а) параграфу 5 передбачено, по відношенню до третіх держав-членів СОТ державами, що вступають до митного союзу або укладають тимчасову угоду про його створення, мають застосовуватись мита та інші заходи регулювання торгівлі в цілому не більші за розміром та не більш обмежувальні за своїм характером, в порівнянні із загальною сферою дії мита або заходів регулювання торгівлі, які застосовувались на території таких держав до утворення митного союзу або укладення відповідної тимчасової угоду.

При цьому практичне виконання цієї вимоги (принаймні щодо тарифного регулювання) піддається жорсткому контролю з боку Секретаріату СОТ, який на підставі статистичних даних визначає ступінь протекціонізму митного союзу, визначаючи загальну оцінку середніх зважених тарифних ставок та зібраного мита. Що стосується нетарифного регулювання, то тут відсутній чіткий механізми, оскільки підрахувати кількісну оцінку впливу заходів в рамках митного союзу на торгівлю третіх держав є назавжди можливим. Отже, в цьому випадку, як правила сторони вдаються до двосторонніх неформальних консультацій.

Тобто, Україна має право на подальше поглиблення інтеграції в рамках зони вільної торгівлі СНД лише за умови дотримання відповідних вимог СОТ.

Проте, досить сумнівною навіть з правової точки зору вбачається подальша економічна інтеграція в рамках зони вільної торгівлі СНД, враховуючи той факт, що на сьогодні лише чотири держави вже є членами СОТ, вжили заходів з приведення національного законодавства у відповідність до вимог СОТ і, відповідно, більш-менш готові до виконання вимог СОТ.

Крім того, в цьому контексті слід зважати також на положення, передбачені відповідними угодами в рамках СНД, які унеможливлюють участь в них України або обумовлюють таку участь необхідністю проведення референдуму, зокрема, передбачаючи створення наднаціональних органів, об’єднання митних територій тощо.

3. В продовження висловленого вище зупинюсь на питанні співробітництва України як члена СОТ з державами-учасницями СНД. Очевидним є той факт, що членство України в СОТ вносить певні корективи у взаємовідносини з усіма державами-учасницями СНД, як з тими, які вже набули членства в цій організації, так і тими, що є потенційними членами.

На мою думку, при вирішенні питання співвідношення зобов’язань, що випливають з одночасного членства держав у СОТ та СНД, в принципі, слід враховувати положеннями статті 30 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, якою визначено порядок застосування послідовно укладених договорів, які стосуються одного і того ж питання.

Так, пункт 4 вказаної статті передбачає, що якщо не всі учасники наступного договору є учасниками попереднього договору:

a) у відносинах між державами - учасницями обох договорів попередній договір застосовується тільки тією мірою, якою його положення є сумісними з положеннями наступного договору.

b) у відносинах між державою - учасницею обох договорів і державою - учасницею тільки одного договору договір, учасниками якого є обидві держави, регулює їхні взаємні права і зобов’язання.

Окремо слід виділити питання взаємодії України з державами-учасницями СНД, які знаходяться у процесі розгляду заявки про членство у СОТ. У цьому контексті слід відмітити, що зобов’язання України в рамках СНД не встановлюють жодних обмежень щодо права України висувати вимоги в рамках процесу набуття членства в СОТ іншими державами-учасницями СНД.

Проте, в рамках Угоди про утворення Єдиного економічного простору, підписаної Білоруссю, Казахстаном, Україною і Російською Федерацією (які є членами СНД) 19 вересня 2003 року, передбачено певні умови взаємодії цих держав в процесі набуття членства в СОТ. Так, Розділ IV Концепції формування Єдиного економічного простору, яка є частиною вищезазначеної Угоди, передбачає, що у разі вступу однієї з держав-учасниць до СОТ раніше за інших вона сприятиме якнайшвидшому приєднанню до СОТ інших держав-учасниць; а також утримуватиметься від висунення вимог до інших держав-учасниць у рамках переговорів щодо приєднання до СОТ. Таким чином, зазначені положення є актуальним сьогодні лише для України, оскільки вона першою з держав-учасниць зазначеної Угоди набула членства у СОТ.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити наступні висновки.

Аналіз положень угод СОТ свідчить про те, що правила СОТ, не обмежуючи права участі держав-членів в інтеграційних угрупованнях, встановлюють низку умов, яким мають відповідати такі інтеграційні угруповання. Наведене вище, на мою думку, підтверджує, що засади створення та функціонування зони вільної торгівлі в рамках СНД, незважаючи на те, що до неї входять не лише держави-члени СОТ, відповідають правилам та вимогам угод СОТ.

Разом з цим взаємовідносини України з державами-учасницями СНД обумовлені подвійним характером зобов’язань як перед СОТ, так і в рамках зони вільної торгівлі СНД, оскільки членство в СОТ не зменшує обсягу зобов’язань України в рамках СНД, натомість спричинюючи особливості в характері відносин з державами, які є членами СОТ і СНД одночасно, та державами членами СНД, які запитують про членство в СОТ.

При цьому подальша участь України у преференційних торговельних угодах має відповідати всім вимогам і положенням СОТ, що об’єктивно ускладнює інтеграційні процеси в рамках зони вільної торгівлі СНД за участю держав, які вже є членами СОТ. На мою думку, подальша інтеграція в рамках зони вільної торгівлі СНД, без врахування політичних аспектів цього питання, вбачається більш-менш вірогідною лише за умови вступу всіх держав-учасниць до СОТ, адже рівень зобов’язань має бути рівнозначним і правила регулювання торгівлі мають ідентичними.

Джерело: Міністерство юстиції України