Асоціація митних брокерів України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про надання гарантій митним органам

Цей Закон визначає види, умови та порядок надання власником товарів, які перебувають під митним контролем і переміщуються митною територією України, або уповноваженою ним особою гарантій митним органам щодо виконання ними своїх зобов’язань згідно з обраним митним режимом.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

гарант – уповноважені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи юридична особа-резидент, зареєстрована в Україні у формі повного або командитного товариства; банк, які беруть на себе відповідальність щодо сплати митним органам України митного боргу у разі порушення перевізником зобов’язання про виконання встановлених умов та порядку перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами України;

перевізник – власник товару або уповноважена власником особа, яка в установленому порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів, переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами України і є відповідальною за виконання у повному обсязі своїх зобов’язань перед митними органами згідно з обраним митним режимом, у тому числі за доставку їх до митниці призначення з додержанням встановлених умов та порядку перевезення цих товарів;

митний борг – визначена законодавством сума податків та зборів (обов’язкових платежів), що підлягає сплаті під час митного оформлення товарів у разі їх ввезення на митну територію України для вільного використання;

гарантія – спосіб грошового забезпечення виконання зобов’язань перевізника перед митними органами відповідно до обраного ним митного режиму;

гарантійний документ  – письмове (або в електронному вигляді, засвідчене електронним цифровим підписом), безвідкличне, безумовне, фінансово забезпечене зобов’язання гаранта перед митними органами України сплатити митний борг у разі порушення перевізником свого зобов’язання про виконання встановлених умов та порядку перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами України згідно з обраним митним режимом;

гарантійний випадок – порушення перевізником узятих ним на себе зобов’язань перед митними органами згідно з обраним митним режимом в наслідок якого гарант одержує вимогу про сплату коштів відповідно до наданої митним органам України гарантії;

вимога – лист митного органу України до гаранта про необхідність сплати коштів за наданою гарантією;

митний орган відправлення – митний орган України, з якого починається перевезення усієї кількості товарів або їх частини територією України;

митний орган призначення – митний орган України, в якому для усієї кількості товарів або їх частини закінчується перевезення товарів територією України;

митний орган гарантування – митний орган України, якому надається гарантія. Таким органом може бути митний орган відправлення, митний орган призначення або інший митний орган, визначений спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи;

обставини непереборної сили – бойові дії, масові заворушення чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщуються товари; стихійні лиха (зсув, землетрус, повінь, ураган, пожежа) та інші подібні за характером обставини чи події.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Митному кодексі України.

Стаття 2. Сфера застосування цього Закону

Цей закон застосовується у випадках переміщення перевізниками через митний кордон України або митною територією України у будь-якому митному режимі будь-яких товарів та інших предметів, що перебувають під митним контролем і переміщення яких відповідно до законодавства потребує застосування гарантій виконання зобов’язань перевізника перед митними органами відповідно до обраного ним митного режиму;

Цей Закон не поширюється на випадки, коли:

товари переміщуються стаціонарними видами транспорту (трубопровідним транспортом, лініями електропередач тощо);

товари переміщуються із застосуванням охорони і супроводження митними органами;

перевезення товарів здійснюється на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;

перевезення товарів здійснюється на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки АТА (Carnet ATA).

Законами або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, можуть бути визначені інші випадки не застосування цього закону. 

Стаття 3. Законодавство, що регулює надання гарантій митним органам України.

Види, умови та порядок надання митними органам України гарантій щодо обов’язкової  доставки товарів, що перебувають під митним контролем, у митний орган призначення, регулюється цим Законом, Митним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами про надання гарантій митним органам та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість  яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Мета надання митним органам гарантій щодо обов’язкової доставки  товарів у митний орган призначення

Надання митним органам гарантій щодо обов’язкової доставки товарів, що перебувають під митним контролем, у митний орган призначення є заходом забезпечення виконання перевізником зобов’язань перед митними органами щодо дотримання умов, термінів, маршрутів, способів переміщення цих товарів, а також для забезпечення безумовного внесення передбачених законодавством податків та зборів (обов’язкових платежів) у разі порушення ним даного зобов’язання.

Стаття 5. Розмір гарантійної суми.

Розмір гарантійної суми визначається митним органом виходячи з сум податків та зборів (обов’язкових платежів), які згідно із законами про оподаткування підлягають сплаті під час митного оформлення товарів, щодо яких застосовується гарантія, у разі ввезення таких товарів на митну територію України для вільного використання і не може перевищувати цих сум.

Якщо при визначені розміру гарантійної суми неможливо точно визначити суму належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), розмір гарантійної суми визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків та зборів (обов’язкових платежів), вартості товарів та (або) їх кількості, що можуть бути визначеними на підставі наявних відомостей.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи має право встановлювати фіксований розмір гарантійної суми щодо окремих видів товарів із урахуванням положень частин першої та другої цієї статті.

Стаття  6. Гарантійний випадок

У разі порушення перевізником узятих на себе зобов’язань про виконання встановлених умов та порядку перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами України, (за винятком обставин, визначених митним законодавством, та передбачених цією статтею), ввезені товари вважаються такими, що призначені до вільного обігу на території України. У цьому випадку гарант забезпечує митним органам повне відшкодування митного боргу, а грошова застава не повертається.

Гарантійний випадок не вважається таким, що настав, якщо перевізник не виконав свого зобов’язання про виконання встановлених умов та порядку перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами України, внаслідок обставин непереборної сили. Термін виконання зобов’язання може бути продовжений на час дії цих обставин або час, необхідний для подолання цих обставин. При цьому документи, що підтверджують настання обставин непереборної сили й час їх дії, а також факт втрати чи зіпсуття товарів унаслідок дії цих обставин, видаються Торгово-промисловою палатою України.

У разі підтвердження факту втрати чи повного зіпсуття товарів унаслідок дії обставин непереборної сили, гарантійний випадок не вважається таким, що настав, а гарантійна сума, що була сплачена повертається гаранту або перевізнику, у порядку, визначеному законодавством.

Стаття 7. Види гарантій.

Перевізник за власним бажанням обирає один з наступних видів  гарантій, які надаються митним органам України, щодо доставки товарів, що перебувають під митним контролем,  у митницю призначення:

грошова застава;

гарантійний документ гаранта.

Гарантії щодо обов’язкової доставки товарів, що перебувають під митним контролем, у митний орган призначення надаються на гарантійну суму визначену відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Гарантія може бути індивідуальною або загальною.

Стаття  8. Індивідуальна гарантія.

Індивідуальна гарантія надається для забезпечення однієї зовнішньоторговельної або транзитної операції за однією вантажною митною декларацією.

Стаття 9. Загальна гарантія.

Загальна гарантія надається для забезпечення зовнішньоторговельних операцій за декількома вантажними митними деклараціями при ввезенні товарів на митну територію України у режимі імпорту одному власнику в рамках одного контракту.

Фінансове забезпечення загальної гарантії здійснюється шляхом забезпечення наявності грошової суми на резервному рахунку митного органу призначення або шляхом надання договору страхування або гарантією банку.

Порядок надання, використання та контролю за загальною гарантією затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 10. Грошова застава.

Грошова застава здійснюється шляхом внесення грошових коштів в касу або на рахунок митного органу відправлення. Грошова застава вноситься у валюті України або в іноземній валюті, курс якої котується Національним банком України.

У разі невиконання перевізником своїх зобов’язань перед митними органами сума застави перераховується до державного бюджету пропорційно до невиконаних зобов’язань як сплата відповідних податків та зборів (обов’язкових платежів).

Грошова застава повертається перевізнику після повного виконання його зобов’язань перед митними органами за підтвердженням митного органу призначення на підставі фактичних даних про доставку товару у митний орган призначення, або за його бажанням може бути використана для сплати податкових зобов’язань чи для надання гарантій митним органам по іншим випадкам.

Порядок внесення і повернення грошової застави визначається  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 11. Реєстр гарантів

Реєстр гарантів (далі - Реєстр) веде спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи у порядку, визначеному цим органом.

У разі прийнятті рішення про включення підприємства, установи, організації до Реєстру спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи видає довідку цьому підприємству, установі, організації про надання йому повноважень гаранта перед митними органами України.

Повноваження гаранта перед митними органами України надаються на один календарний рік із дня включення гаранта до Реєстру і припиняються, якщо до спливу цього строку не було подано заяви про його повторне включення до Реєстру.

Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує регулярне оприлюднення Реєстру на своїй офіційній сторінці у мережі Інтернет.

Підставою для прийняття митними органами гарантійних зобов’язань гарантів є факт укладання письмової угоди між гарантами та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи і включення підприємства до Реєстру.

Для підприємства, установи, організації, що внесені у Реєстр, центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи встановлює максимальну суму всіх одночасно діючих гарантій, наданих митним органам одним гарантом.

Порядок роботи митних органів з гарантіями визначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 12. Умови включення підприємств, установ, організацій до Реєстру.

Рішення про включення підприємств, установ, організацій до Реєстру приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи на підставі відповідності критеріям відбору гарантів.

Критерії відбору гарантів визначаються Кабінетом міністрів України.

Стаття 13. Умови виключення гарантів із Реєстру.

Підприємства, установи, організації виключаються із Реєстру згідно з рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи у випадках:

власної ініціативи гаранта, висловленої у відповідній письмовій заяві;

ліквідації або реорганізації гаранта;

відкликання ліцензії на здійснення банківської діяльності у банків;

невиконання хоча б однієї умови включення гаранту у Реєстр;

відмова виконання зобов’язання гарантом за наданим митним органам гарантійним документом;

по закінченню одного календарного року із дня включення гаранта до Реєстру, якщо до спливу цього строку не було подано заяви про його повторне включення до Реєстру.

Виключення гаранта із Реєстру не припиняє дію наданих ним і прийнятих митними органами України гарантійних документів і не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання наданих ним таким чином зобов’язань.

Виключені з Реєстру підприємства, установи, організації (крім випадків виключення із власної ініціативи, ліквідації або реорганізації гаранта) можуть бути повторно включені до Реєстру за умови усунення причин, через які вони були виключені з Реєстру.

Спеціально уповноважений центральний органом виконавчої влади у галузі митної справи. має право проводити перевірку виконання гарантом надання гарантійних документів в рамках ліміту максимальної суми гарантії, наявності фінансового забезпечення гарантійних документів.

Стаття  14. Максимальна сума гарантії

Максимальну суму за всіма одночасно діючими гарантійними документам, наданих митним органам одним гарантом встановлює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи на підставі даних про фінансовий стан гаранта.

Стаття  15 . Вимоги до гаранта.

Гарант повинен надавати митним органам України гарантійні документи у розмірах встановлених для нього максимальних сум.

Надання гарантійного документу митним органам України передбачає безумовне виконання зобов’язання гаранта сплатити митний борг у разі невиконання перевізником зобов’язань перед митними органами.

Гарант повинен не пізніше дня, наступного за днем отримання від митного органу відповідної вимоги і документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перераховувати належну суму митного боргу за вказаними у вимозі банківськими реквізитами.

У разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати податків і зборів відповідно до вимоги митного органу гаранти несуть відповідальність, (у тому числі й передбачену податковим законодавством), як особи, відповідальні за сплату податків і зборів.

У разі несплати гарантом коштів за наданим гарантійним документом, суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 16. Порядок надання фінансової гарантії.

Гарантійні документи у митний орган, який згідно з законодавством контролює виконання перевізником своїх зобов’язань згідно з обраним митним режимом, надаються перевізником або вповноваженою ним особою завчасно або у момент пред’явлення цих товарів до митного.

Гарантійний документ встановленого зразка друкується на фірмовому бланку гаранта за формою, яку встановлює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи. 

Гарантійний документ  вважається чинним з дати його видачі, якщо в ньому не зазначене інше.

Строк дії гарантійного документу закінчується:

днем повного виконання перевізником свого зобов’язання перед митними органами згідно з обраним митним режимом, у тому числі щодо доставки товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення;

днем повного погашення гарантом митного боргу у разі порушення перевізником свого зобов’язання перед митними органами згідно з обраним митним режимом, у тому числі щодо доставки товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.

Підтвердженням виконання перевізником своїх зобов’язань є оформлена у звичайному порядку вантажна митна декларація з відмітками митного органу, які підтверджують виконання перевізником своїх зобов’язань перед митними органами згідно з обраним митним режимом, у тому числі щодо доставки товарів, що перебувають під митним контролем;

Товари вважаються такими, що вільно використані на митній території України, тобто такими, щодо яких відповідно до законодавства повинні бути сплачені податки та збори (обов’язкові платежі) (митний борг) у разі відсутності у митного органу, на який згідно з законодавством покладено контроль за дотриманням перевізником своїх зобов’язань перед митними органами згідно з обраним митним режимом, інформації:

щодо наявності оформленої у звичайному порядку вантажної митної декларації на товари перевізника

щодо доставки товарів перевізником на визначених умовах та у визначені терміни товари у митний орган призначення.

У цьому разі внесення передбачених законодавством податків та зборів (обов’язкових платежів) (сплата митного боргу) провадиться відповідно до гарантійного документу, наданого митним органам України.

Стаття 17. Взаємовідносини гарантів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Взаємовідносини між гарантами та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи щодо гарантування доставки товарів до митних органів призначення визначаються письмовою угодою, укладеною індивідуально у відповідності до законодавства.

Стаття 18. Відповідальність за порушення законодавства про надання гарантій митним органам України

Особи, винні у порушенні законодавства з питань застосування гарантій щодо обов’язкової доставки товарів, що перебувають під митним контролем, у митні органи призначення, несуть адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України, не залежно від обов'язку зі сплати митного боргу.

Стаття 19. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через чотири місяці з дня опублікування.

2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом чинні нормативно-правові  акти застосовуються в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін:

унести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність до цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до компетенції.

Голова Верховної Ради України

В.Литвин

Джерело: Держмитслужба України