Асоціація митних брокерів України

ПРОЕКТ

Закон України
"Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів"
("ПРО ЛОБІЮВАННЯ")

Цей закон встановлює правові та організаційні засади регулювання суспільних відносин, пов’язаних з впливом громадськості на прийняття органами державної влади нормативно-правових актів (лобіюванням).

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. Для цілей цього Закону використовуються наступні терміни:

громадськість – фізичні особи та юридичні особи приватного права, їх об’єднання, які на добровільних засадах беруть участь у процесі підготовки та прийняття визначеними цим Законом органами державної влади нормативно-правових актів;

договір про надання лобістських послуг – правочин, сторонами якого є замовник лобістських послуг та лобіст чи лобістське об’єднання і предметом якого є врегулювання питань надання та отримання лобістських послуг;

замовник лобістських послуг – фізична особа або юридична особа приватного права в інтересах та на замовлення якої за певну винагороду працює лобіст або лобістське об’єднання;

лобіювання – легітимний вплив зареєстрованих та акредитованих в установленому порядку осіб (лобістів та лобістських об’єднань) в інтересах замовників лобістських послуг на органи державної влади, їх посадових і службових осіб під час прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів;

лобіст – фізична особа, зареєстрована у визначеному цим Законом порядку як суб’єкт лобістської діяльності, яка здійснює від власного імені або від імені лобістського об’єднання легальний вплив на визначені цим Законом органи державної влади, їх посадових і службових осіб, в інтересах замовника лобістських послуг;

лобістська діяльність – діяльність, яка включає в себе сукупність будь-яких лобістських контактів чи спроб контактів суб’єкта лобістської діяльності та інші заходи, включаючи підготовку та планування діяльності, дослідження та іншу підготовчу роботу, метою якої є її використання в лобістських контактах, та координацію лобістської діяльності з іншими суб’єктами;

лобістський контакт – усний чи письмовий (включаючи засоби електронного зв’язку) зв’язок суб’єкта лобістської діяльності з посадовою або службовою особою визначеного цим Законом органу державної влади, який здійснюється від власного імені або від імені замовника лобістських послуг з приводу прийняття нормативно-правового акту (внесення змін, скасування);

лобістське об’єднання – юридична особа приватного права, заснована  у формі підприємницького товариства, статутним завданням якого є здійснення лобістської діяльності;

лобістські послуги – діяльність лобіста чи лобістського об’єднання в інтересах замовника лобістських послуг щодо здійснення легального впливу на визначені цим Законом органи державної влади, їх посадових і службових осіб під час прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів;

мета лобіювання – легітимний вплив на процес прийняття нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади для закріплення у них інтересів замовників лобістських послуг;

методи лобіювання – сукупність прийомів та засобів, які здійснюються у межах і у спосіб не заборонені чинним законодавством, за допомогою яких лобісти та лобістські об’єднання у встановленому цим Законом порядку, справляють легітимний вплив від власного імені в інтересах замовників лобістських послуг на визначені цим Законом органи державної влади, їх посадових і службових осіб;

нормативно-правовий акт – офіційний документ, прийнятий (виданий) Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для невизначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування;

об’єкт лобіювання – нормопроектна діяльність визначених цим Законом органів державної влади, а також їх посадових чи службових осіб;

орган акредитації – орган державної влади, у якому може здійснюватися лобіювання проектів нормативно-правових актів суб’єктом лобістської діяльності;

орган реєстрації – Міністерство юстиції України, яке здійснює реєстрацію суб’єктів лобістської діяльності та веде Реєстр суб’єктів лобістської діяльності, здійснює державний контроль за діяльністю суб’єктів лобістської діяльності;

предмет лобіювання – соціально витребувані нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх проекти;

суб’єкт лобістської діяльності – лобіст чи лобістське об’єднання.

Стаття 2. Сфера дії Закону.

1. Дія цього Закону поширюється на суб’єктів лобістської діяльності, зареєстрованих у встановленому цим Законом порядку з метою здійснення легітимного впливу на визначені цим Законом органи державної влади, їх посадових і службових осіб під час прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів.

2. Не вважається лобіюванням діяльність громадських організацій, політичних партій, релігійних організацій, кооперативів, творчих спілок тощо, які представляють і захищають свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та органах самоорганізації населення, яка здійснюється на безоплатній основі.

Стаття 3. Правове регулювання впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів

1. Правове регулювання впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів здійснюється відповідно до Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.

Стаття 4. Принципи лобістської діяльності

1. Лобістська діяльність здійснюється на принципах:

1) законності – здійснення лобістської діяльності  у межах  та у порядку, визначених законом;

2) відкритості – участь суб’єктів лобістської діяльності у виробленні та реалізації державної політики шляхом впливу на прийняття нормативно-правових актів органами державної влади;

3) прозорості – можливості громадськості отримати в порядку і у спосіб, встановлений цим Законом, вичерпну, об'єктивну, достовірну інформацію, що знаходиться у володінні органів державної влади про лобістську діяльність;

4) підзвітності - своєчасне надання суб’єктами лобістської діяльності уповноваженим на те органам державної влади, які здійснюють контроль та нагляд за лобіюванням повної та достовірної інформації, яка передбачена цим Законом;

5) соціальної витребуваності проектів нормативно-правових актів - відповідності проектів нормативно-правових актів, що лобіюються, потребам суспільства;

6) порядності – заборони укладення суб’єктами лобістської діяльності договору про надання лобістських послуг з особами, що конкурують з їх замовниками а також розголошення інформації  з обмеженим доступом, що стала відома суб’єкту лобістської діяльності під час лобіювання  в інтересах замовника.

 Стаття 5. Гарантії здійснення лобіювання

1. Здійснення лобіювання гарантується:

1) обов’язком органів державної влади, їх посадових і службових осіб співпрацювати з лобістами та лобістськими об’єднаннями у порядку, формах та у межах, визначених цим Законом;

2) забезпеченням акредитації суб’єктів лобістської діяльності в органах державної влади, визначених цим Законом;

3) доступом суб’єктів лобістської діяльності до приміщень органів державної влади, визначених цим Законом;

4) відкритістю інформації про лобіювання;

5) здійсненням державного та громадського контролю за дотриманням прав людини і громадянина під час лобіювання нормативно-правових актів.

Стаття 6. Забезпечення відкритості лобіювання

1. Відкритість лобіювання забезпечується через оприлюднення інформації про лобістську діяльність.

2. Способами оприлюднення інформації про лобістську діяльність є:

- опублікування інформації в пресі, видання інформаційних бюлетенів;

- повідомлення інформації по радіо та телебаченню;

- створення спеціальних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, та забезпечення доступу до них.

3. Не підлягають оприлюдненню, окрім випадків, визначених цим Законом, відомості, що становлять державну, комерційну, банківську та іншу охоронювану законом таємницю.

Стаття 7. Обмеження щодо здійснення лобіювання

1. Забороняється лобіювання правових актів індивідуальної дії.

2.Забороняється лобіювання нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сферах:

організації і діяльності органів державної влади, основ державної служби;

національної безпеки, організації Збройних Сил України;

судоустрою та судочинства;

територіального устрою.

3. Забороняється діяльність лобістів, лобістських об’єднань в органах судової влади, правоохоронних органах, Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Розділ ІІ. Набуття та припинення права на зайняття лобістською діяльністю

Стаття 8. Умови набуття права на заняття лобістською діяльністю

1. Право на заняття лобістською діяльністю (статус лобіста) може набути громадянин України, який одержав Свідоцтво про право на зайняття лобістською діяльністю.

2. Лобіст має право займатись лобістською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі лобістського об’єднання з дотриманням вимог цього Закону.

3. Не можуть набувати статусу лобіста та займатись лобістською діяльністю:

особи, які перебувають на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування;

працівники підприємств, установ та організацій державної та комунальної форм власності;

особи, які займають політичні посади чи мають представницький мандат;

працівники прокуратури, яким присвоюються класні чини;

судді;

військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання.

4. Також не можуть набувати статусу лобіста та займатись лобістською діяльністю:

особи, визнані судом недієздатними;

особи, які мають судимість за вчинення умисних злочинів, якщо цю судимість не погашено або не знято у встановленому законом порядку;

особи, дія Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю яких була припинена через недотримання лобістом вимог, передбачених цим Законом;

особи щодо яких рішенням суду за порушення норм цього Закону встановлено заборону на зайняття лобістською діяльністю  - протягом трьох років з дня набуття законної сили рішення суду.

5. Особи зазначені у частині третій цієї статті можуть набути право на заняття лобістською діяльністю не раніше спливу двох років з дня звільнення, припинення повноважень або відставки.

Стаття 9. Реєстрація суб’єктів лобістської діяльності

1. Реєстрація суб’єктів лобістської діяльності здійснюється Міністерством юстиції України (далі – орган реєстрації) у порядку, визначеному законодавством України.

2. За реєстрацію суб’єктів лобістської діяльності стягується реєстраційний збір у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Реєстрація здійснюється безстроково.

4. Реєстрація може бути скасована за недотримання умов лобістської діяльності, визначених цим Законом.

5. Статус лобіста підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття лобістською діяльністю, яке видається на невизначений строк.

6. Дію Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю може бути припинено лише у випадках, передбачених цим Законом.

7. Скасування реєстрації суб’єкта лобістської діяльності здійснюється шляхом виключення лобіста з Реєстру суб’єктів лобістської діяльності та є підставою для припинення дії Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю.

8. Форма Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Лобіст

1. Для проведення реєстрації фізична особа, яка має намір стати лобістом, або уповноважена нею особа повинна подати до органу реєстрації особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

1) заяву про видачу свідоцтва на право здійснення лобістської діяльності;
2) документ, який підтверджує громадянство України;
3) довідку про відсутність непогашеної або не знятої судимості;
4) копію трудової книжки;
5) документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору.

2. Підставами для відмови у проведенні реєстрації фізичної особи лобістом є:

1) наявність обмежень на зайняття лобістською діяльністю, які встановлені цим законом;
2) подання недостовірних відомостей;
3) неподання передбачених цим Законом документів або їх неналежне оформлення.

3. Орган реєстрації протягом десяти робочих днів з дня надходження документів, зазначених у частині першій цієї статті, проводить їх перевірку на відсутність підстав для відмови у проведенні реєстрації фізичної особи лобістом, визначених частиною другою цієї статті.

4. За відсутності підстав для відмови у проведенні реєстрації орган реєстрації вносить до Реєстру суб’єктів лобістської діяльності запис про проведення реєстрації фізичної особи лобістом.

5. Свідоцтво про право на зайняття лобістською діяльністю повинно бути оформлено органом реєстрації і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати реєстрації.

6. Рішення про відмову у реєстрації фізичної особи лобістом приймається та доводиться до відома заявника не пізніше десятого дня після подання ним документів для реєстрації, і повинно містити вичерпні підстави такої відмови.

У разі прийняття рішення про відмову у реєстрації фізичної особи лобістом з підстав неподання документів, передбачених цим Законом або їх неналежного оформлення, фізична особа після усунення відповідних недоліків може повторно подати документи для її реєстрації лобістом.

Рішення про відмову у реєстрації фізичної особи лобістом може бути оскаржене до суду у встановленому законом порядку.

7. З дня видачі свідоцтва на право здійснення лобістської діяльності лобіст вважається зареєстрованим і набуває передбачених цим Законом прав.

Стаття 11. Лобістське об’єднання

1. Лобістське об’єднання є юридичною особою приватного права, засноване  у формі підприємницького товариства двома і більше лобістами, статутним завданням якого є здійснення лобістської діяльності.

2. Засновниками лобістського об’єднання можуть бути виключно лобісти.

3. Державна реєстрація лобістського об’єднання здійснюється у порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, з урахуванням особливостей, установлених цим законом.

4. Для проведення державної реєстрації лобістського об’єднання, крім документів, визначених Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, державному реєстратору додатково подаються нотаріально засвідчені копії свідоцтв про право на заняття лобістською діяльністю.

5. Припинення діяльності лобістського об’єднання здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України з урахуванням положень цього Закону.

Стаття 12. Реєстр суб’єктів лобістської діяльності

1. З метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про лобістів та лобістські об’єднання в Україні органом реєстрації ведеться Реєстр суб’єктів лобістської діяльності.

2. Ведення Реєстру суб’єктів лобістської діяльності здійснюється відповідно до цього Закону та Положення про Реєстр суб’єктів лобістської діяльності, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. До Реєстру суб’єктів лобістської діяльності вносяться такі відомості про лобістів:

1) прізвище, ім’я та по батькові лобіста;
2) номер, дата прийняття рішення про видачу Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю;
3) назва органу, який прийняв рішення про видачу Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю;
4) номер та дата видачі Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю;
5) поштовий індекс, адреса та телефон робочого місця лобіста;
6) у випадку здійснення лобістської діяльності лобістським об'єднанням - його назва та місцезнаходження;
7) прізвище, ім’я та по батькові засновників лобістського об’єднання;
8) код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
9) дата внесення відомостей до Реєстру суб’єктів лобістської діяльності;
10) прізвище, ім’я та по батькові особи, яка внесла відомості до Реєстру суб’єктів лобістської діяльності.

4. Лобіст та лобістське об’єднання набувають прав, визначених цим Законом, з моменту внесення відомостей про них до Реєстру суб’єктів лобістської діяльності.

5. У разі зміни відомостей, що містяться у Реєстрі суб’єктів лобістської діяльності, лобіст, лобістське об’єднання протягом 10 робочих днів повідомляє орган реєстрації про такі зміни.

6. Відомості до Реєстру суб’єктів лобістської діяльності та зміни до них вносяться органом реєстрації протягом 10 робочих днів з моменту їх отримання, про що на Свідоцтві про право на зайняття лобістською діяльністю ставиться відповідна відмітка.

7. Відомості Реєстру суб’єктів лобістської діяльності є відкритими та розміщуються для загального ознайомлення на офіційному веб-сайті органу реєстрації.

Стаття 13. Припинення діяльності суб’єктів лобістської діяльності

1. Діяльність лобіста припиняється у разі:

1) подання лобістом до органу реєстрації заяви про припинення здійснення лобістської діяльності;
2) смерті лобіста або оголошення лобіста померлим;
3) визнання лобіста недієздатним або обмежено дієздатним;
4) скасування реєстрації суб’єкта лобістської діяльності;

2. Скасування реєстрації суб’єкта лобістської діяльності здійснюється у випадках:

1) неподання звітності суб’єктом лобістської діяльності, подання ним недостовірних відомостей;
2) набуття законної сили вироком суду про визнання лобіста винним у вчиненні умисного злочину;
3) порушення лобістом вимог щодо здійснення лобістської діяльності, встановлених законодавством України

3. Діяльність лобістського об’єднання припиняється у разі реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску) лобістського об’єднання в порядку, передбаченому законодавством України з урахуванням положень цього Закону.

4. Лобістська діяльність вважається припиненою з дати внесення органом реєстрації до Реєстру суб’єктів лобістської діяльності  запису про реєстрацію припинення діяльності суб’єкта лобістської діяльності.

ІІІ. Лобістська діяльність

Стаття 14. Права та обов’язки суб’єктів лобістської діяльності

1. Суб’єкти лобістської діяльності мають право:

представляти і захищати права та законні інтереси замовників лобістських послуг;

звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів та інших юридичних осіб;

одержувати від органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів інформацію, необхідну для виконання завдань і цілей лобіювання, за винятком інформації з обмеженим доступом;

зустрічатися за попереднім погодженням з посадовими і службовими особами органів державної влади, в яких лобіст акредитований, щодо питань, які є предметом лобіювання;

готувати та розповсюджувати серед посадових і службових осіб, органів державної влади, в яких лобіст акредитований, експертно-аналітичні матеріали, результати соціологічних й інших досліджень з питань, що є предметом лобіювання;

організовувати та проводити публічні заходи (круглі столи, конференції, семінари) за участю посадових і службових осіб, органів державної влади, в яких лобіст акредитований, та громадськості щодо нормативно-правових актів або їх проектів;

брати участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, що приймаються визначеними цим Законом органами державної влади шляхом делегування своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів, що утворюються при органах державної влади;

доступу в установленому порядку до приміщення органу акредитації.

2. Суб’єкти лобістської діяльності зобов’язані:

неухильно дотримуватися у своїй діяльності положень Конституції та законів України;

надавати органу реєстрації достовірну інформацію у порядку, встановленому цим Законом;

дотримуватися режиму роботи органів акредитації;

систематично звітувати про лобістську діяльність органу реєстрації у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 15. Договір про надання лобістських послуг

1. У договорі про надання лобістських послуг передбачається перелік лобістських послуг, вид та розмір оплати, порядок оплати витрат лобіста, а також інші умови, визначені за домовленістю сторін.

2. Договір про надання лобістських послуг укладається у письмовій формі.

3. До договору про надання лобістських послуг застосовуються положення цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

4. Договір про надання лобістських послуг не може містити положень, що суперечать чинному законодавству.

Стаття 16. Права та обов’язки замовника лобістських послуг

1. Замовник лобістських послуг має право:

укладати з лобістами та лобістськими об’єднаннями договори на здійснення у його інтересах лобіювання;

знайомитися з будь-якими матеріалами, що стосуються здійснення в його інтересах лобіювання лобістами та лобістськими об’єднаннями;

звертатися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

2. Замовник лобістських послуг зобов’язаний:

дотримуватись вимог Конституції України, цього Закону та інших актів чинного законодавства;

надавати лобістам та лобістським об’єднанням повну та об’єктивну інформацію про себе для її декларування останніми у своїх звітах та інформаційних повідомленнях.

Стаття 17. Методи лобіювання

1. До методів лобіювання належать:

1) підготовка та розповсюдження пропозицій щодо необхідності прийняття нормативно-правових актів, інформаційно-аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень щодо питань, які є предметом регулювання нормативно-правових актів; участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, що приймаються визначеними цим Законом органами державної влади.

2) контакти лобіста з посадовими і службовими особами органів державної влади, народними депутатами України, їх помічниками - консультантами (телефонні розмови,  надсилання поштою (електронною поштою) заяв, скарг та пропозицій, телеграфних або факсимільних повідомлень);

3) участь у публічних заходах, які проводяться органами державної влади, що визначені цим Законом;

4) організація та проведення публічних заходів (круглих столів, конференцій, семінарів) за участю посадових і службових осіб органів державної влади, в яких вони акредитовані та громадськості;

5) розміщення у засобах масової інформації коментарів фахівців, результатів досліджень, опитувань, аналітичних матеріалів тощо;

6) інші незаборонені законодавством дії, які можуть вплинути на позицію органів державної влади, їх посадових і службових осіб, що визначені цим Законом, щодо питань, які є предметом регулювання нормативно-правовими актами.

Стаття 18. Звітність суб’єктів лобістської діяльності

1. Суб’єкт лобістської діяльності, звітує перед органом реєстрації один раз на шість місяців щодо замовників лобістських послуг, розміру отриманих за договором про надання лобістських послуг та витрачених на лобіювання коштів, та зазначає нормативно-правові акти щодо яких здійснювалося лобіювання.

Неподання звітності, подання недостовірних відомостей суб’єктом лобістської діяльності є підставою для скасування його реєстрації.

2. Лобіст зобов’язаний у встановлені Законом терміни надавати органу реєстрації звіт про свою діяльність за формою, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У звіті вказуються відомості про органи державної влади, проекти нормативно-правових актів щодо яких було здійснено лобіювання, замовників лобістських послуг, про фінансові та матеріальні ресурси надані замовниками лобістських послуг, витрати, що були здійснені та досягнуті результати.

3. Орган реєстрації здійснює вибіркові перевірки, наданої суб’єктом лобістської діяльності інформації шляхом подання інформаційного запиту до органу акредитації.

Додаткові перевірки можуть бути проведені за зверненням органу акредитації.

Стаття 19. Оподаткування суб’єктів лобістської діяльності

1. Надання лобістами та лобістськими об’єднаннями лобістських послуг підлягає оподаткуванню відповідно  до законів про оподаткування.

Стаття 20. Оприлюднення інформації про лобістську діяльність

1. Орган реєстрації один раз на шість місяців публікує в офіційних друкованих виданнях інформаційне повідомлення про лобіювання.

2. Інформаційне повідомлення за відповідні шість місяців публікується не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним періодом.

3. Інформаційне повідомлення має включати:

відомості про лобістів та лобістські об’єднання, що здійснювали лобіювання протягом відповідного періоду;

відомості про органи державної влади, проекти нормативно-правових актів щодо яких було здійснено лобіювання;

відомості про замовників лобістських послуг;

короткий опис нормативно-правових актів, ухвалених органами державної влади, щодо яких було здійснено лобіювання;

відомості щодо розміру отриманих суб’єктами лобістської діяльності та витрачених на лобіювання коштів.

Стаття 21. Спілки та асоціації лобістів

1. Лобісти та лобістські об’єднання можуть створювати у порядку, визначеному законодавством, спілки та асоціації.

2. Спілки та асоціації лобістів відповідно до своїх статутних завдань представляють інтереси лобістів у органах державної влади і об'єднаннях громадян, захищають соціальні та професійні права лобістів, здійснюють методичне забезпечення діяльності суб’єктів лобістської діяльності, організують навчання та підвищення кваліфікації лобістів, розробляють і впроваджують правила професійної поведінки лобістів.

Розділ ІV. Акредитація та робота суб’єктів лобістської діяльності в органах державної влади

Стаття 22. Порядок акредитації суб’єктів лобістської діяльності в органах державної влади

1. Акредитація здійснюється безпосередньо в органі державної влади строком на один рік відповідно до Порядку акредитації суб’єктів лобістської діяльності, затвердженого у органі державної влади.

2. Акредитація відбувається при наявності:

заяви про акредитацію, в якій зазначається перелік проектів нормативно-правових актів, що лобіюються, а також структурні підрозділи, посадові та службові особи відповідного органу державної влади, нормопроектна діяльність яких є об’єктом лобіювання;

свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю.

3. У органі державної влади ведеться реєстр акредитованих суб’єктів лобістської діяльності.

Акредитація може бути продовжена, зупинена або скасована, в залежності від дотримання суб’єктом лобістської діяльності умов акредитації.

4. Скасування реєстрації суб’єкта лобістської діяльності є підставою для скасування його акредитації в органах державної влади.

5. Орган, в якому здійснено акредитацію суб’єктів лобістської діяльності, оприлюднює перелік проектів нормативно-правових актів, що лобіюються, на офіційному веб-сайті органу державної влади в мережі Інтернет.

Також на веб-сайті органу державної влади висвітлюється інформація щодо проведених зустрічей посадових і службових осіб відповідного органу з акредитованими у ньому лобістами.

6. Кількість органів державної влади, в яких може бути акредитований суб’єкт лобістської діяльності, не обмежується.

7. Типове положення про Порядок акредитації суб’єктів лобістської діяльності в органах державної влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Відмова в акредитації суб’єктів лобістської діяльності в органах державної влади

1. В акредитації може бути відмовлено у разі недотримання лобістом вимог, передбачених частиною другою статті 14 цього Закону. Відмова в акредитації здійснюється у письмовій формі та може бути оскаржена у судовому порядку.

Стаття 24. Участь суб’єктів лобістської діяльності у роботі Верховної Ради України

1. Суб’єкти лобістської діяльності мають право здійснювати лобістський вплив на народних депутатів України, депутатські фракції (групи), комітети Верховної Ради України.

2. З метою здійснення лобістського впливу у Верховній Раді України лобіст має право:

розповсюджувати серед народних депутатів України пропозиції щодо необхідності прийняття нових законів України, внесення змін або скасування чинних законів України, інформаційно-аналітичні матеріали, результати соціологічних та інших досліджень щодо питань, які є предметом законодавчого регулювання;

пропонувати народним депутатам України проекти законів для внесення їх на розгляд Верховної Ради України;

надсилати на ім’я народного депутата України поштою (електронною поштою) заяви, скарги, пропозиції;

на особистий прийом народним депутатом України та/або їх помічниками-консультантами;

організовувати та проводити семінари, конференції, слухання та інші публічні заходи із залученням до участі в них народних депутатів України;

отримувати порядок денний засідання комітетів Верховної Ради України не пізніше дня повідомлення про проведення відповідного засідання народних депутатів України;

розповсюджувати серед народних депутатів України - членів комітету Верховної Ради України експертно-аналітичні матеріали, результати соціологічних та інших досліджень з питань, винесених на розгляд відповідно комітету Верховної Ради України;

бути присутнім на запрошення на засіданні комітету Верховної Ради України;

вчиняти інші незаборонені законодавством дії, які мають на меті вплив на позицію народного депутата України щодо питань, які є предметом регулювання законами України.

Стаття 25. Участь суб’єктів лобістської діяльності у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, які створюються Президентом України для здійснення своїх повноважень

1. Суб’єкти лобістської діяльності мають право здійснювати лобістський вплив на консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, які створюються Президентом України для здійснення своїх повноважень.

2. З метою здійснення легітимного впливу на зазначені органи лобіст має право:

вносити проекти нормативно-правових актів;

отримувати інформацію про роботу консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, які створюються Президентом України;

надсилати на ім’я Президента України поштою (електронною поштою) заяви, скарги, пропозиції;

на особистий прийом посадовими особами консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, які створюються Президентом України для здійснення своїх повноважень;

організовувати та проводити семінари, конференції, слухання та інші публічні заходи із залученням до участі в них Президента України, посадових осіб консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, які створюються Президентом України для здійснення своїх повноважень;

бути присутнім на запрошення під час засідань консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, які створюються Президентом України;

надавати консультативним, дорадчим та іншим допоміжним органам і службам, які створюються Президентом України для здійснення своїх повноважень, експертно-аналітичні матеріали, результати соціологічних та інших досліджень з питань, віднесених до їх компетенції;

вчиняти інші незаборонені законодавством дії, які мають на меті вплив на позицію Президента України, посадових осіб консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, які створюються Президентом України для здійснення своїх повноважень, щодо питань, які є предметом регулювання законами України та нормативно-правовими актами Президента України.

Стаття 26. Участь суб’єктів лобістської діяльності у роботі Кабінету Міністрів України

1. Суб’єкти лобістської діяльності мають право здійснювати лобістський вплив на Кабінет Міністрів України.

2. З метою здійснення лобістського впливу на Кабінет Міністрів України лобіст має право:

пропонувати для розгляду Кабінетом Міністрів України проекти нормативно-правових актів;

отримувати інформацію про роботу Кабінету Міністрів України;

надсилати до Кабінету Міністрів України поштою (електронною поштою) заяви, скарги, пропозиції;

на особистий прийом посадовими особами Секретаріату Кабінету Міністрів України;

організовувати та проводити семінари, конференції, слухання та інші публічні заходи із залученням до участі в них членів Кабінету Міністрів України, посадових осіб Секретаріату Кабінету Міністрів України;

бути присутнім на запрошення під час засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

входити до складу консультативно-дорадчих органів при Кабінеті Міністрів України, міжвідомчих робочих груп, що утворюються Кабінетом Міністрів України або Секретаріатом Кабінету Міністрів України;

отримувати порядок денний засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

надавати Секретаріату Кабінету Міністрів України експертно-аналітичні матеріали, результати соціологічних та інших досліджень з питань, віднесених до їх компетенції;

вчиняти інші незаборонені законодавством дії, які мають на меті вплив на позицію членів Кабінету Міністрів України, посадових осіб Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо питань, які є предметом регулювання законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 27. Участь суб’єктів лобістської діяльності у роботі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

1. Суб’єкти лобістської діяльності мають право здійснювати лобістський вплив на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

2. З метою здійснення лобістського впливу на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади лобіст має право:

вносити проекти нормативно-правових актів, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян;

отримувати інформацію про роботу міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади;

на особистий прийом міністром, керівником іншого центрального органу виконавчої влади, посадовими особами міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади;

надсилати на ім’я зазначених посадових осіб поштою (електронною поштою) заяви, скарги, пропозиції;

організовувати та проводити семінари, конференції, слухання та інші публічні заходи із залученням до участі в них міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, посадових осіб міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади;

входити до складу консультативно-дорадчих органів при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади;

надавати міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади експертно-аналітичні матеріали, результати соціологічних та інших досліджень з питань, віднесених до їх компетенції;

вчиняти інші незаборонені законодавством дії, які мають на меті вплив на позицію міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади щодо питань, які є предметом регулювання законами України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади.

Розділ V. Контроль за діяльністю суб’єктів лобістської діяльності. Відповідальність за порушення законодавства про лобіювання

Стаття 28. Державний контроль за діяльністю суб’єктів лобістської діяльності

1. Держава здійснює контроль за діяльністю суб’єктів лобістської діяльності через орган реєстрації, який веде Реєстр суб’єктів лобістської діяльності, а також правоохоронні, фінансові органи та органи державної податкової служби на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Незаконне втручання органів державної влади, їх посадових і службових осіб у діяльність суб’єктів лобістської діяльності забороняється.

3. Рішення органів державної влади щодо здійснення державного контролю за діяльністю суб’єктів лобістської діяльності можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Стаття 29. Повноваження органу реєстрації у відносинах з суб’єктами лобістської діяльності

1. Орган реєстрації у відносинах з суб’єктами лобістської діяльності:

1) приймає відповідно до вимог цього Закону нормативно-правові акти щодо діяльності суб’єктів лобістської діяльності;
2) веде Реєстр суб’єктів лобістської діяльності;
3) контролює відповідність діяльності суб’єктів лобістської діяльності вимогам цього Закону;
4) звертається до суб’єктів лобістської діяльності з письмовим попередженням про недопущення протизаконної діяльності та вжиття необхідних заходів для її припинення;
5) в установленому цим Законом порядку оприлюднює інформаційні повідомлення про лобіювання;
6) здійснює інші повноваження, що передбачені цим та іншими законами України.

3. Посадові та службові особи органу реєстрації, які наділені відповідними повноваженнями, мають право у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

1) відвідувати будь-які публічні заходи, що проводяться суб’єктами лобістської діяльності за участю посадових і службових осіб органів державної влади, народних депутатів України;

2) отримувати за письмовим зверненням по одному примірнику всіх друкованих матеріалів, які розповсюджуються лобістами – за період, що не може перевищувати одного року з дня розповсюдження відповідних матеріалів;

3) отримувати за письмовим зверненням інформацію про час, місце та зміст всіх дій, що здійснюватимуться суб’єктами лобістської діяльності з метою впливу на позицію органів державної влади, що визначені цим Законом, та народних депутатів України.

Стаття 30. Громадський контроль за діяльністю суб’єктів лобістської діяльності

1. Громадський контроль за діяльністю суб’єктів лобістської діяльності забезпечується відкритістю інформації про лобіювання.

2. Громадяни України мають право:

запитувати та отримувати, з додержанням вимог законів України інформацію від органів державної влади з питань діяльності суб’єктів лобістської діяльності;

надавати органу реєстрації відомості щодо невідповідності задекларованих відомостей про лобістську діяльність фактично здійсненим.

Стаття 31. Відповідальність за порушення законодавства про участь громадськості у прийнятті органами державної влади нормативно-правових актів

1. За порушення законодавства про участь громадськості у прийнятті органами державної влади нормативно-правових актів винні особи притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільної та дисциплінарної відповідальності згідно із законом.

2. У разі порушення суб’єктами лобістської діяльності вимог цього Закону, до них можуть бути вжиті такі заходи:

1) попередження про недопущення протизаконної діяльності;
2) зупинення або скасування акредитації суб’єкта лобістської діяльності у відповідному органі державної влади.
3) скасування реєстрації суб’єкта лобістської діяльності.

Розділ VІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та вводиться в дію з _______ 2010 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

2.1. У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,    № 31 - 32, ст. 263; 2005 р., № 16, ст. 259; 2006 р., № 26, ст. 210, № 27, ст. 234, № 37, ст. 310; 2009, № 19, ст. 263):

статтю 24 доповнити новою частиною восьмою такого змісту:
“8. У разі державної реєстрації лобістського об’єднання, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подаються нотаріально засвідчені копії свідоцтв про право на заняття лобістською діяльністю осіб, які є засновниками лобістського об’єднання”.

у частині восьмій слово “сьомою” замінити словом “восьмою”;

частини восьму-дванадцяту вважати відповідно частинами дев’ятою-тринадцятою.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

забезпечити прийняття, перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативних актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом запровадження та ведення Реєстру суб’єктів лобістської діяльності.